Гуморпедія

N 1: Розповідь про школу та дітей
АНТАНАНАРІВУ
(невигадана історія)
У 1-А вивчали літеру А. Марія Степанівна пояснила шестиліткам, як вона пишеться, як
вимовляється. Відтак запропонувала першокласникам пригадати слова на першу літеру абетки.
Маленькі учні залюбки називали, випереджаючи один одного, добре відомі слова - алея, акація,
автобус, артист, автомат, Америка... Лише Віталик мовчав. До нього й підійшла вчителька,
сказавши:
— А тепер ти, Віталику.
Хлопчик набрав повітря повні груди і випалив:
— Антананаріву!
Усі діти засміялись, а Марія Степанівна з докором мовила:
— Ну що це за слово. Як тільки придумав таке дивне, на якусь абракадабру схоже.
— Це ж столиця Мадагаскару, — не заспокоювався ображений Віталик.
— Досить вигадувати, який ще Мадагаскар?..
Урок продовжувався. На Віталика ніхто не звертав уваги. Він сидів, похнюпившись. Зате
наступного дня сталося неймовірне. Марія Степанівна зайшла в клас, привіталась і сказала:
— Хочу вибачитися перед Віталиком за його Антананаріву. Мені соромно, що я гірше за нього
знаю географію. Вдома я відкрила атлас, відшукала Мадагаскар і була вражена, коли прочитала
столицю - Антананаріву. Молодець, Віталику!