Гуморпедія

N 2: Вірш про рибалок, цеглу, клев вульгарний
Сидів рибак над водою,
Скоцюрбивши спину
І на голову поклавши
Велику цеглину.
Мимо нього молодичка
Бігла голонога.
Зупинилась, здивувалась:
— Вперше бачу йога!
Обдивившись молодичку
За якусь хвилину,
Поклав рибак на голову
Ще одну цеглину.
Потім третю взяв і руба
Примостив на тім’я.
— Сідай, — каже, — біля мене.
Скажи своє ім’я.
Молодичка запишалась:
— Звуть мене Галина.
А навіщо вам здалася
Ще й третя цеглина?
Зняв рибак із себе цеглу,
Поклав на травицю.
— Якщо, — каже, — поцілуєш,
Взнаєш таємницю.
Повагалась молодичка
І рядочком сіла.
— Гаразд, — каже, — поцілую.
Скільки того діла...
І вже потім, обтрусивши
Кофточку й спідницю,
Попросила: — Відкривай же
Свою таємницю.
— Та яка там таємниця...
Сиджу оце зранку.
Не клює клятюща риба,
Не йде й на приманку.
Проса, каші і макухи
Витратив торбину,
А ти клюнула вже третя
На просту цеглину. N 1: Анекдот про прометея, клев, цинічний, жорстокий, чорний з матюками
- Ну що, клює?
- Іди ти в сраку! Жартівник, курво! ...
- А я тобі казав, не варто було красти вогонь у богів Олімпу!