Гуморпедія

N 3: Вірш про рибалок, цеглу, клев вульгарний
Сидів рибак над водою,
Скоцюрбивши спину
І на голову поклавши
Велику цеглину.
Мимо нього молодичка
Бігла голонога.
Зупинилась, здивувалась:
— Вперше бачу йога!
Обдивившись молодичку
За якусь хвилину,
Поклав рибак на голову
Ще одну цеглину.
Потім третю взяв і руба
Примостив на тім’я.
— Сідай, — каже, — біля мене.
Скажи своє ім’я.
Молодичка запишалась:
— Звуть мене Галина.
А навіщо вам здалася
Ще й третя цеглина?
Зняв рибак із себе цеглу,
Поклав на травицю.
— Якщо, — каже, — поцілуєш,
Взнаєш таємницю.
Повагалась молодичка
І рядочком сіла.
— Гаразд, — каже, — поцілую.
Скільки того діла...
І вже потім, обтрусивши
Кофточку й спідницю,
Попросила: — Відкривай же
Свою таємницю.
— Та яка там таємниця...
Сиджу оце зранку.
Не клює клятюща риба,
Не йде й на приманку.
Проса, каші і макухи
Витратив торбину,
А ти клюнула вже третя
На просту цеглину. N 2: Вірш про рибалок, жіночі груди вульгарний
А рибалкам із міста Очакова
Що клює – не клює, все однаково,
Бо на пляжі цицьок,
Як у небі зірок,
Добре влітку рибалкам з Очакова! N 1: Вірш про рибалок
Чоловік до магазину Завітав в вечірній час.
Просить: - Зважте ту рибину,
Що найбільша є у Вас.
В мене є ще забаганка,
Про яку я Вас молю:
Киньте рибу з за прилавка,
Ну, а я її зловлю.
- А навіщо, інтересно? -
продавець його спитав.
- Буду всім казати чесно,
Що я сам її спіймав.